Хай би відстоювали свої фінансові інтереси, але не порушували б хоч відомий принцип «справжніх» зеків — «Не гадь там, де живеш.»
Мова, церква, освіта, військо, економіка, прості люди, зрештою зараз схожі на килим у вітальні, куди, вибачте, ходять «по-великому».
Нє, шановні, з зеками теперішні керманичі не мають абсолютно нічого спільного.
Щоб цінності дійшли до регіонів, потрібно, щоб вони з«явилися там, звідки прийдуть.
Безальтернативна і безкомпромісна істина — в Україні нема партій, є групи за фінансовими інтересами.
Нечіткі відповіді…
Всі чомусь заговорили про інтереси — і «Свобода» ось каже, що опитує чернівчан… То хоча б як-не-як, але опитує… А три партії вирішили за громаду, які в цієї громади інтереси..?
То які все ж інтереси у нашої міської «коаліції»..? Інтерес служити, чи інтерес заробити..?
Буду вдячний за Вашу думку.
Часто село отримує поштовх до розвитку, коли там послуги чи товари надають вже не тільки для самих себе, коли відкривається якесь виробництво або ж туристичний бізнес.
Але, до прикладу, мені дивно, чому олігархи не квапляться з цим і не вкладають гроші в села. Робочої ж сили — хоч гать гати!
Беру приклад з свого Синькова.
Дмитро Васильович — той, що продає Україні перекуплений газ, — вихідець і жертводавець, — чогось не будує ні фабрик, ні турбаз. Натомість оновлено церкву і школу — місця, де можна загітувати за партію влади, або просто змусити за неї голосувати, вказавши на нові вікна і штукатурку. Мовлять по селу про наміри земляка відкрити бізнес на рідній землі вже кілька років, але з такими фінансовими можливостями, можна припустити, що за цей час могли б вирости кілька фабрик, ферм чи турбаз.
Пане Василю, у вас є пояснення тому, що роблять зараз представники «Батьківщини» в міській раді Чернівців? Звісно, разом з Партією Регіонів і Нашою Україною? Цікава Ваша думка. Дякую.
Якби ми не звертали увагу на інфраструктуру (радше, якби на неї увагу не треба було звертати, бо вона була б відмінною), то можна б говорити про моральні особливості кожного села зокрема. Але жахливий матеріальний стан сіл — це те, що узагальнює все українське село, за винятком приміських, де селяться бізнесмени і депутати.
Зараз парадоксальна ситуація.
Добробут села не залежить від кількості землі, що навкруги, або лісу. В селі добра дорога і є газ тільки тоді, якщо звідти родом і має там родичів «ходячий гаманець», що при владі.
Але говорити можна довго і багато.
Коли я спробував пояснити своїм землякам, що це ганебно — влаштовувати свято з приводу газифікації і дарувати чиновникам хліб-сіль-співи сільського хору тільки за те, що вони ПОВИННІ робити — покращувати наше життя, мене негласно оголосили «ворогом своєї землі». Коли я в розмові зі священником нервово кинув «а хіба це нормально — оголошувати на службі, хто скільки пожертвував?!» — він перестав зі мною вітатися. Тоді спитати хочеться — така реакція людей — що це? Це тупість і пасивність, прищеплена роками «колгоспного життя». Хто розумніший — або сидить тихо, або тікає до міста. Це тенденція у переважній більшості випадків. І мені страшенно приємно, що є люди, які (як пані Ірина) повертаються (бо всі ми з села).
село незабаром стане деградуючою ланкою.
воно має властивість переймати багато найгірших «міських звичок» — паління малолітніх дівчат, наприклад, всякі наркотики, алкоголь і т.д.
при чому, коли в місті це вже «не модно», в селі — «пік».
з села тікають мислячі люди, бо не можуть себе зреалізувати — все одно, що мобілка на Марсі.
увага селу — тільки тоді, коли з нього можна щось вивезти, вкрасти, викрутити…
традиції забуваються, бо всюди звучить попса і «шансон». клуби — для нічних відстійників, що іменуються дискотеками, і бійок між молодиками, які не мають куди діти енергію.
в селі соромно прийти на танці у вишиванці — то про які традиції можна говорити???
традиції тримаються на одиноких людях, які не мають підтримки зазвичай.
міські мешканці, які цікавляться традиціями, можуть знати набагато більше, ніж селяни, які в тому селі живуть.
біля церков, магазинів, шкіл, барів не побачиш примітивного смітника, і кидаєш обгортки від цукерок на шматки асфальту, що звуться «центральною дорогою».
селу потрібні розумні, ініціативні люди. а проблема ось де.
місцевим районним бізнеменам вигідне невігластво селян, бо вкрасти можна більше. в цьому і вся причина. люди, що мають магазини і генделики, просто не підтримують або перешкоджають селу розвиватися — не будують дороги, не облаштовують кінозали, музеї, не спонсорують змагання. натомість платять хабарі сільській владі, аби та не заважала їм красти.
Паралельне суспільство — слова то хороші. І пан Хавич дуже цікаво аргументує. Але. Це настільки глобально, що тут (для розвитку і втілення) вузьким колом зацікавлених не обійдешся… Це ж можна цілу концепцію розробити — щось типу конституції цього ж таки паралельного суспільства… Хоча може щось таке вже й розроблено… А я ще не в курсі…
Перше.
Цивільне законодавство України не дозволяє використовувати будь-які об'єкти авторського чи суміжного права без ПОПЕРЕДНЬОГО дозволу чи відома автора. В даному випадку права на публікацію належать навіть не мені особисто, а ЧОДТРК і, зокрема, інтернет-ресурсу радіо «Буковина».
Адміністрація ЧОДТРК не отримувала письмового запиту від газети «Відродження» для дозволу публікувати матеріали її співробітників.
Це не особисті образи, не політика, і не піар.
Це елементарні правові речі.
Друге.
Принципи журналістики вимагають об"єктивності і збалансованості висвітлення фактів. Через те СВОЮ громадянську позиція я і висловлюю на ресурсі Вкурсі-ком, який дає таку можливість, в тому числі і з правової точки зору, а не на сайті засобу масової інформації, яким є радіо «Буковина».
Якщо говорити про те, що покажуть результати, то вони аж ніяк не будуть дзеркальними, як на мене, враховуючи закон. Після оприлюднення почнеться новий етап — боротьба за голоси в судах.
Хоч я і не політолог, але вклинюся, з вашого дозволу, і висловлю думку, що було б непогано взагалі зробити слово «політика» синонімом слова «лицемірство», а публічні відносини, які так тепер іменуються, називати САМЕ терміном «громадська діяльність». Чи будуть тоді люди, які в різних радах вибивають собі бізнес чи землю називатися «громадськими діячами»?
Тобто чим тупіші селяни, тим розумніші міщани?:)) Це як порівнювати машини — в мене краща, бо в сусіда запорожець 1965 року. Тут важко не погодитись.
І як тільки розвинеться село — занепаде місто? А хіба в цьому щось погане є? Люди в селі відчують себе активними учасниками суспільства, а не поїдачами локшини на вухах:))
Мова, церква, освіта, військо, економіка, прості люди, зрештою зараз схожі на килим у вітальні, куди, вибачте, ходять «по-великому».
Нє, шановні, з зеками теперішні керманичі не мають абсолютно нічого спільного.
Безальтернативна і безкомпромісна істина — в Україні нема партій, є групи за фінансовими інтересами.
Всі чомусь заговорили про інтереси — і «Свобода» ось каже, що опитує чернівчан… То хоча б як-не-як, але опитує… А три партії вирішили за громаду, які в цієї громади інтереси..?
То які все ж інтереси у нашої міської «коаліції»..? Інтерес служити, чи інтерес заробити..?
Буду вдячний за Вашу думку.
Але, до прикладу, мені дивно, чому олігархи не квапляться з цим і не вкладають гроші в села. Робочої ж сили — хоч гать гати!
Беру приклад з свого Синькова.
Дмитро Васильович — той, що продає Україні перекуплений газ, — вихідець і жертводавець, — чогось не будує ні фабрик, ні турбаз. Натомість оновлено церкву і школу — місця, де можна загітувати за партію влади, або просто змусити за неї голосувати, вказавши на нові вікна і штукатурку. Мовлять по селу про наміри земляка відкрити бізнес на рідній землі вже кілька років, але з такими фінансовими можливостями, можна припустити, що за цей час могли б вирости кілька фабрик, ферм чи турбаз.
Зараз парадоксальна ситуація.
Добробут села не залежить від кількості землі, що навкруги, або лісу. В селі добра дорога і є газ тільки тоді, якщо звідти родом і має там родичів «ходячий гаманець», що при владі.
Але говорити можна довго і багато.
Коли я спробував пояснити своїм землякам, що це ганебно — влаштовувати свято з приводу газифікації і дарувати чиновникам хліб-сіль-співи сільського хору тільки за те, що вони ПОВИННІ робити — покращувати наше життя, мене негласно оголосили «ворогом своєї землі». Коли я в розмові зі священником нервово кинув «а хіба це нормально — оголошувати на службі, хто скільки пожертвував?!» — він перестав зі мною вітатися. Тоді спитати хочеться — така реакція людей — що це? Це тупість і пасивність, прищеплена роками «колгоспного життя». Хто розумніший — або сидить тихо, або тікає до міста. Це тенденція у переважній більшості випадків. І мені страшенно приємно, що є люди, які (як пані Ірина) повертаються (бо всі ми з села).
воно має властивість переймати багато найгірших «міських звичок» — паління малолітніх дівчат, наприклад, всякі наркотики, алкоголь і т.д.
при чому, коли в місті це вже «не модно», в селі — «пік».
з села тікають мислячі люди, бо не можуть себе зреалізувати — все одно, що мобілка на Марсі.
увага селу — тільки тоді, коли з нього можна щось вивезти, вкрасти, викрутити…
традиції забуваються, бо всюди звучить попса і «шансон». клуби — для нічних відстійників, що іменуються дискотеками, і бійок між молодиками, які не мають куди діти енергію.
в селі соромно прийти на танці у вишиванці — то про які традиції можна говорити???
традиції тримаються на одиноких людях, які не мають підтримки зазвичай.
міські мешканці, які цікавляться традиціями, можуть знати набагато більше, ніж селяни, які в тому селі живуть.
біля церков, магазинів, шкіл, барів не побачиш примітивного смітника, і кидаєш обгортки від цукерок на шматки асфальту, що звуться «центральною дорогою».
селу потрібні розумні, ініціативні люди. а проблема ось де.
місцевим районним бізнеменам вигідне невігластво селян, бо вкрасти можна більше. в цьому і вся причина. люди, що мають магазини і генделики, просто не підтримують або перешкоджають селу розвиватися — не будують дороги, не облаштовують кінозали, музеї, не спонсорують змагання. натомість платять хабарі сільській владі, аби та не заважала їм красти.
Цивільне законодавство України не дозволяє використовувати будь-які об'єкти авторського чи суміжного права без ПОПЕРЕДНЬОГО дозволу чи відома автора. В даному випадку права на публікацію належать навіть не мені особисто, а ЧОДТРК і, зокрема, інтернет-ресурсу радіо «Буковина».
Адміністрація ЧОДТРК не отримувала письмового запиту від газети «Відродження» для дозволу публікувати матеріали її співробітників.
Це не особисті образи, не політика, і не піар.
Це елементарні правові речі.
Друге.
Принципи журналістики вимагають об"єктивності і збалансованості висвітлення фактів. Через те СВОЮ громадянську позиція я і висловлюю на ресурсі Вкурсі-ком, який дає таку можливість, в тому числі і з правової точки зору, а не на сайті засобу масової інформації, яким є радіо «Буковина».
Щодо незворотності процесу, то буду оптимістом і дозволю собі з цим не погодитись:)
І як тільки розвинеться село — занепаде місто? А хіба в цьому щось погане є? Люди в селі відчують себе активними учасниками суспільства, а не поїдачами локшини на вухах:))