Відповідь пану Василеві Козьмику
Випало кілька вільних секунд, щоб написати кілька слів з метою донести до людей ще один приклад невдалого, як на мене, критикування.
«За єдину помісну православну церкву» — гласить нам газета «Відродження», що має тираж 4 тисячі примірників і розповсюджується на території Чернівецької й Івано-Франківської областей.
Попри це про візит Патріарха Філарета на Буковину в тій газеті написано на 9 сторінці руками журналістів інших ЗМІ, скопійовано фото з сайту радіо «Буковина».
А щодо журналістів саме цієї газети і їх роботи на користь єдності помісної православної церкви, то у трьох абзацах її редактор вирішив докірнути колегам, які той візит висвітлили на радіо і телебаченні.
Замість того, аби написати свій матеріал, пан Василь пише про «брак церковності» в радіо, і «жахливий піар ВО „Свобода“» в телесюжетах. Щодо мене особисто, то тут йшлося саме про «брак церковності».
Далі наведу сам матеріал, який я опублікував на сайті радіо «Буковина» разом з фото, що їх пан Василь без підпису надрукував у газеті. Отже.
«Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет, який перебував з архіпастирським візитом на Буковині, висловив думку, що Україна нині стоїть на шляху випробувань.Про це він сказав після богослужіння у Свято-Миколаївській церкві, під час покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку в місті Заставна. Духовний лідер Православної церкви Київського патріархату намагався не критикувати релігійних опонентів і закликав вірян до єдності, смиренності, любові один до одного, своєї країни та історії. Патріарх Філарет висловив також переконання, що держава в особі керівників повинна дбати про єдність помісної церкви в Україні. «Для цього перш за все потрібна добра воля і віра», — сказав він. Керівник Православної церкви Київського патріархату подякував розбудовникам і благодійникам православ’я та нагородив їх церковними орденами й грамотами. Архіпастирський візит на Буковину Філарет завершив у селі Вікно Заставнівського району. Звідти попрямував до Києва.»
Думаю, не варто пояснювати чому в цій інформації нема «церковності». Я ж не в газеті «Відродження» працюю і не займаюся публічним аналізом церковного життя. Хоча, якби мав щастя почитати аналогічне висвітлення, але вже в редакції пана Козьмика, то міг би й взяти приклад ЯК писати про церкву. Натомість такого матеріалу пан Василь не зволив написати. Зате ми маємо приклад, ЯК КРИТИКУВАТИ вже написане про церкву.
Ну а щодо «жахливого піару ВО „Свобода“», то — чи просто так, чи у відповідь — на 11-12 сторінках «Відродження» подає «пряму мову» лідера партії «Батьківщина» і виправдовування її колеги щодо сексуально-кримінального минулого.
«За єдину помісну православну церкву» — гласить нам газета «Відродження», що має тираж 4 тисячі примірників і розповсюджується на території Чернівецької й Івано-Франківської областей.
Попри це про візит Патріарха Філарета на Буковину в тій газеті написано на 9 сторінці руками журналістів інших ЗМІ, скопійовано фото з сайту радіо «Буковина».
А щодо журналістів саме цієї газети і їх роботи на користь єдності помісної православної церкви, то у трьох абзацах її редактор вирішив докірнути колегам, які той візит висвітлили на радіо і телебаченні.
Замість того, аби написати свій матеріал, пан Василь пише про «брак церковності» в радіо, і «жахливий піар ВО „Свобода“» в телесюжетах. Щодо мене особисто, то тут йшлося саме про «брак церковності».
Далі наведу сам матеріал, який я опублікував на сайті радіо «Буковина» разом з фото, що їх пан Василь без підпису надрукував у газеті. Отже.
«Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет, який перебував з архіпастирським візитом на Буковині, висловив думку, що Україна нині стоїть на шляху випробувань.Про це він сказав після богослужіння у Свято-Миколаївській церкві, під час покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку в місті Заставна. Духовний лідер Православної церкви Київського патріархату намагався не критикувати релігійних опонентів і закликав вірян до єдності, смиренності, любові один до одного, своєї країни та історії. Патріарх Філарет висловив також переконання, що держава в особі керівників повинна дбати про єдність помісної церкви в Україні. «Для цього перш за все потрібна добра воля і віра», — сказав він. Керівник Православної церкви Київського патріархату подякував розбудовникам і благодійникам православ’я та нагородив їх церковними орденами й грамотами. Архіпастирський візит на Буковину Філарет завершив у селі Вікно Заставнівського району. Звідти попрямував до Києва.»
Думаю, не варто пояснювати чому в цій інформації нема «церковності». Я ж не в газеті «Відродження» працюю і не займаюся публічним аналізом церковного життя. Хоча, якби мав щастя почитати аналогічне висвітлення, але вже в редакції пана Козьмика, то міг би й взяти приклад ЯК писати про церкву. Натомість такого матеріалу пан Василь не зволив написати. Зате ми маємо приклад, ЯК КРИТИКУВАТИ вже написане про церкву.
Ну а щодо «жахливого піару ВО „Свобода“», то — чи просто так, чи у відповідь — на 11-12 сторінках «Відродження» подає «пряму мову» лідера партії «Батьківщина» і виправдовування її колеги щодо сексуально-кримінального минулого.
6 коментарів
Згідно з Біблією, Церква — містичне тіло Ісуса Христа, яке знаходиться тут, на землі, себто, воно видиме і матеріальне. Керівний же орган — Глава, себто, Ісус Христос — за межами матеріального — у світі духовному, в небесах. Є цілісний організм, який складається з живих клітин, а клітини в людському оганізмі напрацьовують енергію, і живуть за принципом 20% і 80%. 20% вона залишає для себе, а 80% віддає своїм ближнім клітинам. Якщо клітина перевершує цю межу, вона набуває статусу ракової клітини, яка губить весь організм, але в тому числі і себе! Клітини належать до певного органу людського тіла. Ті- до руки, ті- до ноги, ті- до печінки. Але кожний орган має материнську клітину. З неї все починається і нею все закінчується. Якщо за таким принципом розглядати християнство, то всі ми, християни, живі клітини в Тілі Ісуса Христа. І якщо я належу руці в цьому Тілі, то мої функції різняться від функцій ноги. Але це не принципово, адже мною, як клітиною, опікується Сам Христос! Він подає мені „накази“, і якщо я Його не почую, то, як варіант, перетворюся на ракову клітину. Але я ще й маю „пастира“ — материнську клітину. Для мене це і є помісна Церква, як інституція. В Україні нині все виглядає приблизно так: материнська клітина печінки хоче „командувати“ клітинами нирок…
У газеті «Відродження» мною написано таке:
«ВІЗИТ ПАТРІАРХА «СВОБОДА» ВИКОРИСТАЛА ДЛЯ ПІАРУ ДО ВИБОРІВ
Я навмисно привів обидві ці публікації, інших не знайшов, без редакційних правок. Якщо в Романа відчувається брак церковності, то в Олександра – просто жах.
Не можна так безсоромно писати про Його Святість, хлопці зі «Свободи», отче Миколо, про якого йдеться, і який кандидує в обласну раду від «Свободи», а тому «Свободі» включив зелену вулицю. Коли вже замовили собі рекламу, то треба було прослідкувати хоч, аби Патріарха не називали настоятелем і не писали про Його Святість з граматичними помилками.
В передвиборному ражі о. Микола зіткнувся на одному окрузі з Петром Кобевком, своїм односельчанином із Снятинського району. Це теж негарно, бо Петро має великі заслуги в створенні того всього, чим отець скористався.
Василь КОЗЬМИК»
Я Вам не «докірнув», як Ви пишете, маючи на увазі, очевидно, дорікнув. Навпаки, Ваш матеріал я помістив як приклад позитивної інформацію про візит Патріарха, на противагу матеріалу Олександра Коркоіла з телеканалу Чернівці «На Буковину завітав патріарх», очевидно, замовленого свободівцями.
Ви образились за фразу «в Романа відчувається брак церковності», бо більше не мали за що. В чому брак церковності? По-церковному пишуть про Патріарха не «він», а Його Святість; не «церква», а Церква; не «патріархат», а «Патріархат» тощо.
До того ж Ви чомусь пропускаєте в назві нашої Церкви слово Українська: «За єдину помісну Українську Православну Церкву» гласить насправді наша газети; а Його Святість насправді Патріарх «Української Православної Церкви Київського Патріархату».
Але ж я Вас не розпікав у газеті, як Ви мене на блогу, і навіть не редагував. Я просто зауважив для читачів, що зберіг світський стиль Вашої публікації.
А що зробили Ви? Як накажете мені реагувати на Ваше речення «Далі наведу сам матеріал, який я опублікував на сайті радіо «Буковина» разом з фото, що їх пан Василь без підпису надрукував у газеті»?!
Лариса Репка, яка повірила цій фразі відреагувала сміливо: «цікаво, для нього плагіат — не гріх?))»
Вона, мабуть, газети не бачила. Але ж Ви бачили, що Ваша публікація (текст і світлини) в газеті підписана — Роман МАРЕНІН 11 жовтня Радіо «Буковина». Що ще треба було написати?
Другий раз Романе, коли маєте лиш «кілька вільних секунд», не спішіть «написати кілька слів з метою донести до людей ще один приклад невдалого… критикування». Почекайте, коли матимете більше часу, щоб подумати, заглянути в словник, підібрати слова (написати замість «критикування», наприклад, «критика» чи «критиканство»), заглянути в граматичні довідники, правильно розставити розділові знаки. Бо амбіції є не тільки у Вас, а образитися можуть і на Вас навіть за одну кому.
Тепер щодо самого факту використання матеріалів із сайтів у газеті. Інші автори спасибі кажуть за це. Для того, зокрема, й поміщають матеріали на сайтах, аби їх і використовували, і критикували.
«А щодо журналістів саме цієї газети і їх роботи на користь єдності помісної Української Православної Церкви» (даруйте, що поправив Ваш текст), є думки тих, які цю газету, на відміну від Вас, читають. І ними я дорожу.
А фарисеям, які випадково прочитавши щось пікантне, переказують у газету своє невдоволення, моя відповідь коротка: «Я не дозволю повіям учити мене моралі!».
Вам же я приділив довгу відповідь не за «кілька секунд», а за кілька годин, бо чомусь ще вірю, що Ви станете хорошим журналістом. Якщо хочете, вболіваю за Вас. Тому раджу, ніколи більше не розкидайтеся фразами, як у Вашому останньому абзаці — «Ну а щодо «жахливого піару ВО „Свобода“», то — чи просто так, чи у відповідь — на 11-12 сторінках «Відродження» подає «пряму мову» лідера партії «Батьківщина» і виправдовування її колеги щодо сексуально-кримінального минулого».
"Її колега" журналіст Олег Ляшко — й Ваш колега. Йому виправдовуватись нема в чому. Настане час, і виправдовуватись доведеться іншим, навіть колишнім президентам. Може хоч тоді Вам стане соромно за цей абзац.
Щодо прямої мови Юлії Тимошенко, ми справді друкуємо її не у відповідь, а майже в кожному числі газети дійсно, як Ви гарно висловились, просто так. Чому мені сподобався цей вислів? Тому що сарказм, яким Ви намагалися дошкулити мені, я Вам прощаю. А за ці публікації ніякої плати газета ні від кого, крім передплатників, не отримує. Наголошую, що ні партія «Батьківщина», ніхто інший публікації про Юлію Тимошенко нам не оплачує. Це наша громадянська позиція.
А Ви, Романе, не пробували висловити свою громадянську позицію безплатно хоч би на сайті радіо «Буковина»?
Справді газети не бачила, тому запитаю — чи було вказане автора фотографій або хоча б те звідки вони були взяті? Адже зрозуміло, що з приймача „Радіо Буковина“ їх не вихопиш, тому джерело залишається невизначеним, враховуючи законодавство України щодо авторського права — прізвище фотографа (вказати, що не лише матеріал але й фото Р.Мареніна)або назву сайту варто було вказати обов'язково (вказати, що це саме сайт Радіо Буковина).
Щодо цитованості сайту, це справді — дуже позитивно, але лише у тому разі, коли його називають. Дякую, сподіваюсь, що у подальшому при використанні матеріалів ви посилатиметеся на сам сайт.
Цивільне законодавство України не дозволяє використовувати будь-які об'єкти авторського чи суміжного права без ПОПЕРЕДНЬОГО дозволу чи відома автора. В даному випадку права на публікацію належать навіть не мені особисто, а ЧОДТРК і, зокрема, інтернет-ресурсу радіо «Буковина».
Адміністрація ЧОДТРК не отримувала письмового запиту від газети «Відродження» для дозволу публікувати матеріали її співробітників.
Це не особисті образи, не політика, і не піар.
Це елементарні правові речі.
Друге.
Принципи журналістики вимагають об"єктивності і збалансованості висвітлення фактів. Через те СВОЮ громадянську позиція я і висловлюю на ресурсі Вкурсі-ком, який дає таку можливість, в тому числі і з правової точки зору, а не на сайті засобу масової інформації, яким є радіо «Буковина».