Земля - МОЯ. Ч. 1

У Синькові Заліщицького району Тернопільської області — злочинна місцева влада. 
Чому ТАК пишу (недавно сперечався з прес-службою УМВС про доцільність формулювання «злочинець») — бо ДІСТАЛИ! Дістали в усіх сенсах — моральному, фізичному і фінансовому.
Мало того. Ця місцева влада — ще й тупа. Нахабні невігласи з манерами самозакоханих егоцентристів без зеленого поняття про закон намагаються вислужитися перед місцевими бізнесменами. 
А чому тут дивуватися? Влада служить  бізнесменам — то закономірність. Але я боюся. За родину і за себе. Тому не писатиму прізвищ, від гріха подалі.
1 ФАКт. Кінець квітня. Голова і землевпорядник (освіта — середня спеціальна ветеринарна) приперлися до мого дому і заявили, що саджати бараболю на 10-ти метрах городу не можна — там будуть трубу газову закопувати для опалення чийогось приватного тепличного комплексу.
2 ФАКт. Через тижнів 2 ця ж голова (обрана від (формально) опозиційної партії і за якою тягнуться фінансові махінації ще з радянських часів) намагається зібрати позачергову сесію. Депутати просто «забивають» і кворуму немає. Як згодом виявилося, депутати зробили тоді один з найкращих своїх кроків, коли не прийшли на незаконну сесію. (Закон «Про доступ до публічної інформації» — порушений, де тільки можна, мене, як представника батьків, принижують і перешкоджають захищати свої інтереси — про це вже й не кажу).
3 ФАКт. Середина травня. Позачергову сесію таки скликають. Мова йде вже не про 10, а про 50 метрів і не тільки мого, а й городів 4-х сусідів. Бо сільська голова «заручилася» підтримкою районного архітектора, яких втюхав малознаючим депутатам, що 5 господарів села вже понад 20 років мають незаконних 25 соток городів. (Хто читав Земельний кодекс, — зрозуміє весь дебілізм ситуації). А моя родина — взагалі, на думку голови місцевої ради, — порушники-рецидивісти, бо маємо біля хати 35 а не 25 соток. (Хоч рішення про передачу в користування саме такої площі є).
4 ФАКт. Я їжджу за маршрутом «Чернівці-Заліщики-Синьків», захищаючи половину городу від сільради, яка хоче дати землю бізнесменам, а в цей час (без моїх повідомлень), навіть у вихідні, про КОЖЕН мій крок знає моє керівництво — хто не знає — ПРАЦЮВАВ я в обласній держтелерадіокомпанії. Керівництву «стукали» впливові люди, які час від часу приїжджають в село контролювати будівництво своїх теплиць.
5 ФАКт. Керівництво ОДТРК ставить ультиматум мені — або йду сам, або мене «йдуть» за прогул у 3 години. (Дату і час прогулу знову ж таки доповіли моїм начальникам «впливові будівничі теплиць» — я в цей час відвозив заяву про захист прав свого довірителя-батька в районну прокуратуру і в ту ж таки Синьківську сільраду).
Результат.
Я звільнився з роботи під тиском керівництва напередодні народження сина. Моя мати змушена була кинути роботу за кордоном і повернутися додому на невизначений строк — каже, що ляже під колеса грейдерів, які будуть рити газову трубу на нашій землі. Пів городу, з якого харчується родина у 5 чоловік, досі намагаються забрати.
Питання.
1. Невже моє село перетвориться на бункер, де буде один хазяїн чи хазяйка і пару сот слуг?
2. Скільки ще часу я буду оглядати машину з усіх боків на виявлення вибухонебезпечних предметів?
3. Коли чекати чергового тиску вже на новій роботі?
4. Чому в голови сільради вивалюються очі з лоба, коли вона бачить відеокамеру?
5. А вони таки справді думають, що я злякався?